Гештальт-терапія допомагає краще побачити себе таким, яким ти є сьогодні – зі своїми емоціями, потребами, способом реагування та побудови стосунків.
Звичайно, ми говоримо про минуле. Про дитинство, родину, важливі стосунки чи події, які тебе сформували. Але мене цікавить не тільки те, що сталося колись.
Мені також цікаво, що відбувається з тобою зараз, коли ти про це розповідаєш.
Ти можеш говорити про щось болюче і водночас усміхатися. Ти можеш сказати, що якась історія давно завершена, а я помічу, що змінюється твій голос або ти стискаєш руки.
Тоді я можу запитати:
Що зараз з тобою відбувається?
Не тому, що я знаю, що означає твоя усмішка чи стиснуті руки. Ми перевіримо це разом.
Минуле може бути присутнім у тому, як ти живеш і будуєш стосунки сьогодні. Тобі може дуже бракувати близькості, а одночасно ти можеш боятися, що хтось тебе образить або піде. Ти можеш мовчати, коли щось тобі не підходить, бо боїшся конфлікту. Погоджуватися, хоча всередині відчуваєш спротив. Брати на себе занадто багато, бо важко підвести інших. Або довго залишатися в ситуаціях, де тобі некомфортно, бо не знаєш, чи маєш право хотіти чогось іншого.
Те, що колись допомагало тобі вижити, захистити себе або зберегти важливі стосунки, сьогодні може тобі вже не бути потрібним – але все одно може впливати на те, як ти реагуєш.
Тому в гештальті нас цікавить не тільки:
Що з тобою колись сталося?
ale również:
Як це впливає на твоє життя сьогодні?
Свідомість у гештальті не означає, що ти маєш постійно обмірковувати кожну свою поведінку.
Йдеться скоріше про те, щоб усе краще розпізнавати власні реакції. Помічати, що тобі корисно, що тебе затримує і що відбувається з тобою у контакті з іншими людьми.
Припустимо, ти дуже стараєшся вписатися в нове середовище. Ти вчишся правилам, спостерігаєш за іншими, намагаєшся знайти своє місце.
To może być potrzebne.
Але іноді через якийсь час розумієш, що все менше там тебе.
У терапії ми можемо тоді подивитися, як ти пристосовуєшся до нового середовища. Що допомагає тобі знайти своє місце, а від чого ти поступово відмовляєшся? Що ти хочеш змінити, а що є важливою частиною тебе і ти хочеш це зберегти?
Йдеться не про те, щоб перестати пристосовуватись.
Йдеться про те, щоб робити це більш усвідомлено та по-своєму.
Уяви, що ти чуєш дзвінок у двері.
Якщо ти чекаєш друга, можеш зрадіти. Якщо ти замовив піцу, просто йдеш відчиняти. Але якщо хтось дзвонить о третій ночі, той самий звук може тебе налякати.
Дзвінок той самий. Змінюється ситуація.
Так само і з нашими реакціями.
Тому коли я намагаюся зрозуміти, що з тобою відбувається, для мене важлива не тільки сама реакція, а й ситуація, в якій вона виникла, та те, що вона означає саме для тебе.
У гештальті ми називаємо це перспективою поля: наші досвіди набувають значення в конкретному контексті.
Терапія полягає не лише в тому, щоб ти розповідав мені про стосунки з іншими людьми.
Іноді важливим може бути також те, що відбувається між тобою і мною.
Можливо, тобі важко сказати, що ти зі мною не згоден. Можливо, ти турбуєшся, чи добре я про тебе думаю. А можливо, одного дня ти розсердишся на мене і не захочеш мені про це сказати.
Ми можемо подивитися на це разом.
Не для того, щоб аналізувати кожне наше слово, а тому, що іноді в терапевтичних стосунках з’являється те, що ми також знаємо з інших стосунків.
У Гештальті ми називаємо це діалоговими стосунками. Я намагаюся бути з тобою справді присутньою, слухати без оцінок і зустрічати тебе як іншого людину, а не як «випадок для вирішення».
Ні.
Я активно присутня в нашій розмові. Можу сказати тобі, що помічаю, поставити питання, звернути увагу на щось, чого ти, можливо, ще сам не бачиш.
Водночас я не експерт у тому, як тобі слід жити.
Це твоє життя і твої рішення.
Тому ми разом перевіряємо, чи те, що я кажу, є для тебе доречним і чи допомагає тобі краще зрозуміти себе.
У гештальті є правило, яке називають парадоксальною теорією зміни.
Звучить складно, але йдеться про щось дуже просте.
Часто ми хочемо змінитися, борючись із собою:
„Я не можу боятися.”
„Я маю бути сильнішим.”
„Я більше не хочу таким бути.”
Гештальт пропонує спершу зупинитися на тому, як є насправді.
Замість того, щоб відразу намагатися позбутися складних почуттів чи реакцій, ми спершу намагаємося їх краще зрозуміти. Подивитися, коли вони з’являються, як ти з ними справляєшся і як вони впливають на твоє життя.
Парадоксальна теорія змін говорить, що зміни не починаються зі змушування себе бути кимось іншим, а з більш повного контакту з тим, хто ми є і що ми відчуваємо зараз.
І тоді може з’явитися щось важливе:
вибір.
Мені не обов’язково завжди реагувати точно так само.
Найчастіше ми просто розмовляємо.
Ти приносиш те, що зараз важливо у твоєму житті, а я допомагаю тобі на це поглянути.
Я можу запитати:
„Що з тобою відбувається, коли ти про це говориш?”
„Що ти хотів би зробити в цій ситуації?”
„Що тебе від цього зупиняє?”Іноді ми також можемо спробувати щось під час сесії.
Наприклад, сказати вголос те, що зазвичай не говориш, перевірити іншу реакцію або просто зупинитися і подивитися, що з’явиться.
У гештальті ми називаємо це експериментом.
Справа не в тому, щоб зробити щось правильно. Справа в тому, щоб щось про себе відчути і побачити, що станеться.
Тож що ж таке гештальт?
Для мене найпростіше: це терапія, яка допомагає тобі краще помітити себе – що ти відчуваєш, чого потребуєш, як реагуєш і як взаємодієш з іншими людьми.
Не для того, щоб знайти в тобі щось, що треба виправити.
Ти можеш бути таким, яким є. І саме з цього місця може початися зміна.
Під час підготовки статті я користувалася публікаціями:
Joyce, P., Sills, C. (2021). Навички психотерапевта Гештальт. Пер. А. Гардека. Краків: Видавництво Інституту Інтегральної Гештальт-психотерапії.